Бачу: зранку, ваш
кабан, лазить по городі.
Розфарбований
увесь, наче лис Микита.
Риє скрізь та
робить шкоду. Вам не шкода жита?
- Мені себе, куме,
шкода. Я так хочу сала.
Але жінка кабана колоти
не дала.
Нехай риє скільки
хоче, бодай йому грець.
Може у моєї жінки
ввірветься терпець.
Купив фарби, вчора
їздив по цукор, до міста.
Розмалював кабана
під сєпаратіста.
- І для чого на
городі ці сєпаратісти?
Перериє він все
нахрін – не буде, що їсти
Це ви, кум,
перестарались, явно перебор.
Стирчить з жопи в
кабана прапор триколор,
По боках написано
жирним ДНР.
Я б і сам, голими
руками, з нього шкуру здер.
- Так я вчора хтів
зробити, але ще не час.
Нам потрібно
дочекатись із штабу наказ.
Моя жінка, бачиш
прала, білизна висить,
А кабан там стовчик
риє. Тільки куме: цить!
Вже той стовпчик
для білизни, кабан розхитав.
Бачиш ту купу
гімна? То кабан насрав.
Але кум, по мому плану, буде всеодно.
Стовпик впав і вся
білизна впала у гімно.
Зараз жінка як
побачить, вискочить із хати,
Дасть наказ
сепаратіста нам ліквідувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар