Кум Василь у Польщу
кума свого проводжав.
Сіли пити, а
автобус хвоста показав.
Кум Степан сів у
кущі, плаче, як дитина.
- Скажіть, куме,
той шофер, хіба не скотина?
Не міг пізніше
відправитися, хоч на дві хвилини?
Бодай йому по
дорозі розірвало шини!
- За дрібницю сердитися,
не бачу причини.
Ви ж спізнилися на
трохи, не на дві години.
Я і радий, що ти
кум взяв, те й запізнився.
Може той шофер був п’яний,
або обкурився.
Перевернув би
автобус і була б біда.
Так осталась в нас
горілка і в торбі їда.
І не будеш, куме,
гнути ти спину на пана.
Ту горілку, що віз
в Польщу, виймай з чумайдана.
Сам же бачиш, які
зараз, в Польщі заробітки.
Заробити не дадуть,
одні лише збитки.
Немає коментарів:
Дописати коментар