Не з тим пив

Визвали Петра на збори, через пиятику.
- Подивись, Петро на себе і на свою пику.
Неголишся, господарство зовсім не тримаєш.
Жаль дивитися на тебе, п’єш і пропадаєш.
Як без чарки ти не можеш – пий, Господь з тобою,
Але міру, Петро знай, пий лиш з головою.
Кум питає: «Як там збори?" - Обійшлося миром. 
Кажуть пити з головою, я ж пив з бригадиром.

Гарно виступили

Діда, який спорт дивився, хлопці запитали:

«Як там наші, по плаванню, добре виступали?»

- Та начебто не погано. Я так подивився,

Всі живі, усі здорові, ніхто не втопився.

Практикант у церкві

Прийшов в церкву, на практику, молодий бурсак.

Піп на нього подивився: «Зробим отрок так.

Будеш правити сьогодні, ти у церкві сам.

Для храбрості можеш випити горілки сто грам».

Після служби піп говорить: «Це було кіно.

Так бабуньки не хрестились у церкві давно.

Не погано відслужив, співав без зупинки.

Але отрок є у тебе три значні помилки.

Я казав, що остограмся, було б не замєтно.

А ти ографінився і причом конкретно.

Кадилою машут плавно. А ти як махав?

Ніби тебе бджоли тяли, а ти відганяв.

В кінці ти сказав матюк, а треба «Амінь».

Іди отрок і молись, з очей моїх згинь!».

Про здоров’я.

- Як здоров’я?, - запитали старенького діда.

- Значно краще, покійного Василя, сусіда.

Зараз хлопці вам розкажу. Тут ось яка штука.

Бачите, біля криниці лежить каменюка?

В молодості паршивеньке я здоров’я мав.

Піднімав ту каменюку, але не підняв.
Вже старий, вісімдесят з лишнім років маю.
І тепер ту каменюку я не піднімаю.

Випадок у школі (Хто спалив Карфаген?)

Приїхав, один інспектор у середню школу.
На уроці історії питає Миколу:
«Скажи мені, хто і як спалив Карфаген?»
- Я не бачив, може знає Сергій чи Євген?
Задає він те питання дівчинці, що з краю.
Та говорить: « Не палила, хто спалив не знаю»
Тут учитель втрутився: « У нас такі діти,
Що не те, що Карфаген, все можуть спалити.
Головний палій в селі – це Кандиба Гена.
Може п’яний випадково спалив Карфагена.
Його синок в класі вчиться. Нехай скаже Гриць,
Скільки п’яний його батько підпалив копиць»
До директора інспектор прибіг: « Якийсь жах!
Голова паморочиться і дзвенить в вухах!
В вас учитель божевільний й божевільні діти.
Не навчаються, а ходять копиці палити.
А хто спалив Карфаген з них ніхто не знає.
Вчитель той, скажу відверто, дітей не навчає».
- Недоліки у нас є, бракує культури.
Карфаген, не шкільна справа, а прокуратури.
Не хватало, щоб пожежі я ще розгрібав.
Важливішу маю справу – ноутбук хтось вкрав.
По одному визву всіх і якась падлюка,
Як прижму, признається хто вкрав ноутбука.
Що до того Карфагену – зробим хід конем:
Я Вам ставлю могорич і справу замнем».
Чимдуж помчав інспектор до заврайоно:
«Я такого бардака не бачив давно.
Видно вчитель історії, сам її не вчив,
Тож не знають хто і як Карфаген спалив.
А директор, взагалі попросив мовчати.
Пропонує могорич, щоб справу зам’яти».
- Неспроста це, бо недавно ресторан спалили.
Тут один хитрий брикався, бандюги й втопили.
Якщо справа бандюків, то краще мовчати.
Вони замість Карфагена хтять, щось будувати.
Заспокойтесь, не хвилюйтесь – це не варто того.
Краще сядемо, та вип’єм коньяку міцного.
Ну згорів той Карфаген, стільки б горя мали.
Той рік школа вщент згоріла і ту ми списали.
Ваша справа на контролі, я її не лишу. 

Проведу ревізію і Карфаген спишу.

Крила не поможуть

Двоє кумів випивають, нарізали сало.

Один каже «Щось мені дупу покусало.

Тільки вип’ю, гризе щось, немає де сісти.

Зараз як прийду додому – жінка почне гризти.

Якби мені куме крила, я би міг літати.

То не гризла б мене жінка й не змогла спіймати»

- Куме, крила не поможуть, до біса ті крила.

Я без крил летів з драбини, жінка не зловила.

Балшой глаз

Грузину подарували круту іномарку.

За кермо сів, одів кепку, взяв в зуби цигарку.

Щось включив, рушив із місця, швидкості набрав.

Метрів двісті так поїхав й стовп поцілував.

Вщент машина, стовп зігнувся й тріснув від удару.

Грузин виліз із машини, взяв у руки фару.

- Такой глаз, слишішь балшой и небило видно

Куда єхать!? Е кацо! Паслушай абідна!

Ніхріна

- Як в вас, куме, у селі там озимина?

Бо у нас все вибив град, нема ніхріна.

- Хто посіяв, півбіди ще, собі щось збирає.

Хто не сіяв, біда зовсім, ніхріна немає.

Чому не директор?

Дід Максим запитує сусіда Миколу:

«Чом не йдете працювати, директором в школу?

Це ж не заступом махати, а в креслі сидіти».

- Я б пішов, якби не були в школі кляті діти.

Від горілки не вмирають

Кожен день Василь, ти п’єш, та багато, стільки.

Подивись скільки людей вмерло від горілки.

Десь під вечір приліз п’яний Василь, як свиня.

Кричить: «Жінко, на цвинтарі лазив я пів дня.

Там померли від дружини, тещі та дітей.

Деякі від колективу та рідних людей.

Що написано там було, я все прочитав.

Від горілки я не бачив, щоб хтось помирав».

Я не п’ю гидоту

Кум прийшов до кума в гості, то ж треба прийняти.

Давай кума пригощати, давай частувати.

Налив по вінця стакан, нарізав ковбаски.

Собі теж стакан налив, та з іншої пляшки.

Той побачив, та й питає: «Кум, що за фігня?

Чому ви п’єте горілку, не таку як я?»

- Я не можу її пити, куме, не в обіду.

Та гидота, що ви п’єте, зроблена з карбіду.

Про кумів та їх псів

- Був у мене, куме пес, сторож, що казати

Не міг ні один злодюга підійти до хати.

- Де ж він дівся, ваш собака, щось ви не сказали?

- Разом з будкою злодюги цеї ночі вкрали.

***********************************************************

Прийшов кум до кума в гості, очі протирає.

Сидить пес напроти кума та у шахи грає.

- Ну й розумний твій Бровко, куме, признаю.

- Ні, я куме - розумніший, 5:3, виграю.

Інструктаж на уроці праці

Веде вчитель інструктаж на уроці праці.

- Головне не совайте у розетку пальці!

- Ми пробували, та не влазять в нас пальці, та й годі.

 Таких пальців, не існує взагалі в природі.

Трудовик каже: «Дебіли, треба клепку мати.

Важко було догадатись та два цвяхи взяти?»

Таке життя

– Як живете, кум Василь?

                         – Та живу ніяк.

Вчора, ще й на дупі в мене вискочив чиряк.

Як погано – викликають швидку допомогу.

Я то носа розіб’ю, то вивихну ногу.

А як добре – поліцію. Потім ті падлюки

Боляче киями б’ють й викручують руки.

Як кум їхав в Польщу

Кум Василь у Польщу кума свого проводжав.

Сіли пити, а автобус хвоста показав.

Кум Степан сів у кущі, плаче, як дитина.

- Скажіть, куме, той шофер, хіба не скотина?

Не міг пізніше відправитися, хоч на дві хвилини?

Бодай йому по дорозі розірвало шини!

- За дрібницю сердитися, не бачу причини.

Ви ж спізнилися на трохи, не на дві години.

Я і радий, що ти кум взяв, те й запізнився.

Може той шофер був п’яний, або обкурився.

Перевернув би автобус і була б біда.

Так осталась в нас горілка і в торбі їда.

І не будеш, куме, гнути ти спину на пана.

Ту горілку, що віз в Польщу, виймай з чумайдана.

Сам же бачиш, які зараз, в Польщі заробітки.

Заробити не дадуть, одні лише збитки.