Як дід сало продавав.

Дід з бабою довгенько кабанця тримали.

Закололи, м'ясо дітям у місто віддали.

Залишилось повно сала, бо сальна свиня.

Каже баба: "Знаєш, діду, думала півдня.

Сала у нас є багато, стільки не з'їси.

Поїдь, діду, на базар його продаси.

Купим дров, бо в господарстві й трісочки нема.

Зараз осінь, холодно, а скоро ж зима".

На  районному базарі, людей дуже мало

Стоїть дід, з самого ранку і продає сало.

Підійшов інтелігентний дядько у краватці:

- Скільки років скажіть, діду, було свиноматці?

- Це не свиноматка була, молодий кабан.

Ви скуштуйте краще сало, - каже дід Іван.

Дядько взяв шматочок сала, трішки скуштував:

- Смачне сало. А чим діду свиню годував?

- Він на хлібі в мене ріс, аж півтора року.

Беріть цей, славний шматочок, із правого боку.

- В нас в країні, не хватає хліба для людей,

А ви ним годуєте на продаж свиней!

Стаття 9, пункт десятий міністра наказ.

500 гривень буде штрафу, вам на перший раз.

Ви давайте штраф платіть, дідунько, бистріше.

Районна прокуратура, а я слідчий Мішев.

Дід виложив 500 гривень, ще й дав шматок сала.

- От халепи, ще такої, - каже, - не хватало.

- Тепер, діду, документи у вас всі в ажурі.

Як хтось буде наїжджати - я в прокуратурі.

Далі торгує дідусь. Треба ж відбить гроші.

Бо ще й баба заказала купити галоші.

Якийсь дядько підійшов. На коліні дюрка.

Із пакета стирчить пляшка і скубана курка.

Він понюхав спершу сало, потім повертів.

Відрізав малий шматочок та із сіллю з’їв.

- Смачне сало, надзвичайно й нормальна ціна.

А чим діду, годували, свого кабана?

Сало так у роті й тане, ніби майський мед

Певно, хлібом годували, признавайся дєд.

Побліднів дід: «Яким хлібом? Ви що? Боже збав!

З нужника черпав гімно, та ним годував».

- Екскрементами людей хочте потравити?

Санепідемстанція. Будем штраф платити.

500 гривень, по-бєдному, це так, як для вас.

Бачу коїте цей злочин ви лиш перший раз.

Дістав дід із пазухи, всі останні гроші.

Ті, що були на дрова й бабі на галоші.

- Держіть, діду, цей папір, так сказать, на старт.

Ваше сало тепер має, державний стандарт.

Складну справу я владнав, з вашим кабаном.

Свиней більше не годуйте ніяким гімном.

Божевілля, в голові діда, гудуть бджоли.

Думає: «Більш торгувати не буду ніколи»

Ходять люди, та купують, то сало потрохи.

На галоші вторгував дід, для баби Явдохи.

Довго стояв мовчки лисий, в салі ковирявся.

Скуштував один шматочок й врешті обізвався:

«Смачне сало. І шкурочка - жовта, а не біла.

Скажіть, діду, а які корми, ваша свиня їла?»

Дід подумав: «От халепа, про корма питає.

Зараз знов, щось не те скажу, та знов штраф впаяє».

- Та я гроші на харчі кабану давав.

А, що їв він то не знаю, бо він сам купляв.

Покупець перелякався. Каже: «Якийсь жах!

Дід торгує божевільний. В нього з’їхав дах».

Дід нарешті продав сала останній шматок.

Лише бабі на галоші, собі на квиток.

Дозволив

Поїхали син із батьком в ліс відпочивати.

Син кричить: «Живіт скрутило, дуже хочу срати!»

- Чого ти мені синок, голову морочиш?

Ми у лісі, дозволяю, насри  де захочеш.

Йде малий, та об коліна, тре свої долоні.

- Насрав тату я в машині, прямо у салоні.

Пригоди собаки Рябка

- Діду, там ваш пес Рябко, біля дяді Феді.

Доганяє всіх підряд, на велосипеді.

- І коли це, мій собака, їздити навчився?

А раніш, свій хвіст кусав. Й довго, так крутився.

Я подумав: «І для чого колесо крутити?».

Це, він так, мене просив, лісапед купити.

- Діду, там ваш пес Рябко, таке витворяє.

Він на велосипеді всіх, за ноги кусає.

- Здібний в мене, видно пес. Це, ще треба вміти.

Всіх кусати, по підряд й лісапед крутити.

Не той автобус

На платформі, на підпитку, молодий хлопчина,

Запихає у автобус, пяного грузина.

У автобусі сиділа, бабуся набожна.

Розказувала, що горілку пити, нікому не можна:

« Напилося, як свиня, таке молоде.

Ця дорога, прямо в пекло, скоро приведе.

І чого, ці молоді, так горілку пють?

Їх чорти, в кромешний ад, в пекло заберуть».

Грузин раптом, протрезвів, мерщій до дверей.

Тягне хлопця за рукав: «Убегай скарєй!

Здесь, кацо, пално чертєй, нас забрать хатят!

Ми не в тот автобус селі. Етот єдіт в ад!»

Нарада у військовій частині

Новий командир частини, проводить нараду:

- Так, у нас графік роботи, й дам одну пораду.

Від роботи коні дохнуть. То ж, слід памятати,

Що, роботу й відпочинок будем чергувати.

Понеділок, день важкий, їдрі його мать.

То, яка к бісу робота, як труби горять?

У вівторок, який дурень, захоче трудитись?

То ж, нам краще у вівторок, добре похмелитись.

У середу, вибачайте, лиш розсолу кружку.

І працюєм, як то кажуть, на повну катушку.

У четвер, це ясно, тиждень іде до кінця.

Розпочнем спочатку з пива, добавим винця.

У пятницю, працювати, зовсім не охота.

То, будемо пить горілку, нахрен та робота.

Я закінчив, може в кого, доповнення є?

Шатаючись, із стільця, прапорщик встає:

- Ми в кутку порадилися, і як не крути.

Нас влаштовує усе, окрім середи.

Від роботи ми загнемось, то ну її в пень.

Може, зробим у середу, скорочений день.

Кримнаш

У Криму, що став «Кримнаш», почалась зима.

Ні електрики, ні газу, ні їди нема.

Випив мужик, останнє, куряче яйце.

І пішов, у ліс, поставив на зайців сільце.

В сухій балці, під сосною, сидів й чатував.

Десь під ранок, один заєць, у сільце попав.

Приніс він його додому. Гукнув жінці: «Мать!

Я принес с охоты зайца! Жарь и будем жрать!»

Жінка йому: «Ты случайно с ума не сошел?

Видишь, свет и газ, отрезал проклятый хохол!

На чем жарить его буду, думал головой?

Выбрось зайца поскорее, пока он живой».

Пішов мужик на вулицю, витрусив мішка.

На прощання дав під дупу, зайцю нісака.

Пострибав зайчик по полю, побіг по долині.

Кричить: «Хвала, рідній ненці! Слава Україні!»

-----------------------------------------------------------

Хірург гладить кота дома: «Вибач мене, кіт.

День був не операційний, не приніс обід».

-----------------------------------------------------------

- Лікар, в мене щось болить, це хвороба може?

- Хворий, ось якась таблетка, раптом допоможе?

-----------------------------------------------------------

- Куме, де дівся Василь, куди він пропав?

- Оженився, той придурок, і в рабство попав.

В його тещі землі цілих три гектара.

Шість корів, двадцять свиней та овець отара.

-----------------------------------------------------------

- Таки, куме, мужні люди оті москалі.

Вчора один був втопився, в нашому селі.

Я хотів його спасти, помогти йому.

Але він він відмовився, все кричав: «Та ну!».

-----------------------------------------------------------

- Куме, ви могли б віддати за рідну Вкраїну,

Три мільйони долларів та круту машину?

-Без роздумів я віддам, це все задарма.

- А могли б ви, ще віддати, свого кабана?

- Чого носа пхаєте в добро не своє?

Кабана я не віддам, бо він в мене є.

-----------------------------------------------------------

Довго швендявся

Три п’янички десь дістали півлітру горілки.

Якось треба поділити, та немає мірки.

Послали вони одного, щоб приніс стакана.

Той за двері, та думає: «Знаю я Івана.

Та й Василя, добре знаю. Тоже вип’є, гад.

Ні, нікуди я не піду, вертаюсь назад».

До дверей. А ті закриті, наглухо, на клямку.

Він кричить: «Вася відкрий, відчини, Іванку!»

Подивився він у шпарку: «Що це за діла?

Василь пляшку допиває прямо із горла».

Розігнався та вибив двері він щосили.

- То це ви, - кричить, - всю пляшку без мене допили?

А ті дивляться на нього, як на ідіота.

- Ти чого кричиш на нас, роззявив ворота?

Чого довго швендявся? Треба совість мати.

Ти що думав, ми до ранку будемо чекати.

Чудодійні ліки

Один хворий у лікарні уже всіх дістав.

То немає в нього нюху, а то смак пропав.

Каже лікар: «Ось пробірка під номером п’ять.

Цю мікстуру вам потрібно нюхать і жувать».

Хворий страшенно скривився: «Та смердить воно.

Це не ліки! Що ви дали?! Це я їм гімно!»

Репетує: «Що робиться, що це за ціна?

Це я що, за сорок гривень, наївся гімна?»

- Хворий, ви не репетуйте. Я скажу вам так.

Відновився нюх у вас й відновився смак.

Через три дні, той же хворий, взявся за своє.

Кричить: «Пам’яті немає!», знов всіх дістає.

Каже лікар: «Отже, пам'ять будем лікувать.

Ліки є, оця пробірка, під номером п’ять»

Пацієнт зробився білий, неначе стіна.

- Я не хочу більше їсти, вашого гімна!

- Отже, пам'ять відновити нам також вдалось.

Так, що хворий ви звертайтесь, як турбує щось.

Дід із бабою, на призьбі, сидять їдять сало.

Каже баба: «Чогось діду, дуже сумно стало.

Розкажи щось, бо ми мовчки, отак цілий день»

- Та, що тобі розказувати?! Ти ж глуха, як пень!

- О, цікава історія, зразу звеселіла.       

І так гарно розповів, і так все до діла.