Три п’янички десь дістали півлітру горілки.
Якось треба поділити, та немає мірки.
Послали вони одного, щоб приніс стакана.
Той за двері, та думає: «Знаю я Івана.
Та й Василя, добре знаю. Тоже вип’є, гад.
Ні, нікуди я не піду, вертаюсь назад».
До дверей. А ті закриті, наглухо, на клямку.
Він кричить: «Вася відкрий, відчини, Іванку!»
Подивився він у шпарку: «Що це за діла?
Василь пляшку допиває прямо із горла».
Розігнався та вибив двері він щосили.
- То це ви, - кричить, - всю пляшку без мене допили?
А ті дивляться на нього, як на ідіота.
- Ти чого кричиш на нас, роззявив ворота?
Чого довго швендявся? Треба совість мати.
Ти що думав, ми до ранку будемо чекати.
Немає коментарів:
Дописати коментар