Довго швендявся

Три п’янички десь дістали півлітру горілки.

Якось треба поділити, та немає мірки.

Послали вони одного, щоб приніс стакана.

Той за двері, та думає: «Знаю я Івана.

Та й Василя, добре знаю. Тоже вип’є, гад.

Ні, нікуди я не піду, вертаюсь назад».

До дверей. А ті закриті, наглухо, на клямку.

Він кричить: «Вася відкрий, відчини, Іванку!»

Подивився він у шпарку: «Що це за діла?

Василь пляшку допиває прямо із горла».

Розігнався та вибив двері він щосили.

- То це ви, - кричить, - всю пляшку без мене допили?

А ті дивляться на нього, як на ідіота.

- Ти чого кричиш на нас, роззявив ворота?

Чого довго швендявся? Треба совість мати.

Ти що думав, ми до ранку будемо чекати.