Відпочинок на природі.

Жінка грима на Степана, аж трясуться стіни:
— Зовсім ти не приділяєш часу для дитини!
Цілий день сидиш у хаті, як козел в городі!
Відпочив би разом з сином десь там на природі.


Ти б хоч раз у вихідні взяв малого сина,
В ліс поїхав й показав, де яка рослина.
Степан встав, почухав пузо: — Ладно, дідько з вами.

Їдем в ліс на цілий день, раз така програма.

Солодощів накупив, газовану воду,
Та поїхав із малим у ліс на природу.
Прикотили під берези, сіли на галявці,

Батько палить сигарету, у трусах та майці.

Малий з'їв цукерки, вафлі, солодкої вати.
За живіт схопився, плаче: «Тату, хочу срати!».
Батько лежить на травичці, сонечко лоскоче,
Байдуже махнув рукою: — Йди, куди захочеш!

Тут природа, ліс зелений, тут тобі не хата,
Сри усюди, де бажаєш — дозволяє тато!
Син пішов. Минає час. Повертає згодом.
Степан глянув: — Ну як, синку? Як там із походом?

Посрав, кажеш? Молодчина! Геройська дитина!
А де саме? В тих кущах, де цвіте калина?
А малий штанці поправив, каже неспокійно:
— В кущах срати небезпечно й дуже ненадійно!

Може, який звір лихий заховав мордяку,
Тільки знімеш там штани, то вхопить за сраку!
Комарі за дупу тнуть, неначе голками.
А там в хащах ліс кишить сірими вовками.

Зовсім я не довіряю кущам та калині.
Тож знайшов надійне місце, посрав в нас в машині.