Як дід сало продавав.

Дід з бабою довгенько кабанця тримали.

Закололи, м'ясо дітям у місто віддали.

Залишилось повно сала, бо сальна свиня.

Каже баба: "Знаєш, діду, думала півдня.

Сала у нас є багато, стільки не з'їси.

Поїдь, діду, на базар його продаси.

Купим дров, бо в господарстві й трісочки нема.

Зараз осінь, холодно, а скоро ж зима".

На  районному базарі, людей дуже мало

Стоїть дід, з самого ранку і продає сало.

Підійшов інтелігентний дядько у краватці:

- Скільки років скажіть, діду, було свиноматці?

- Це не свиноматка була, молодий кабан.

Ви скуштуйте краще сало, - каже дід Іван.

Дядько взяв шматочок сала, трішки скуштував:

- Смачне сало. А чим діду свиню годував?

- Він на хлібі в мене ріс, аж півтора року.

Беріть цей, славний шматочок, із правого боку.

- В нас в країні, не хватає хліба для людей,

А ви ним годуєте на продаж свиней!

Стаття 9, пункт десятий міністра наказ.

500 гривень буде штрафу, вам на перший раз.

Ви давайте штраф платіть, дідунько, бистріше.

Районна прокуратура, а я слідчий Мішев.

Дід виложив 500 гривень, ще й дав шматок сала.

- От халепи, ще такої, - каже, - не хватало.

- Тепер, діду, документи у вас всі в ажурі.

Як хтось буде наїжджати - я в прокуратурі.

Далі торгує дідусь. Треба ж відбить гроші.

Бо ще й баба заказала купити галоші.

Якийсь дядько підійшов. На коліні дюрка.

Із пакета стирчить пляшка і скубана курка.

Він понюхав спершу сало, потім повертів.

Відрізав малий шматочок та із сіллю з’їв.

- Смачне сало, надзвичайно й нормальна ціна.

А чим діду, годували, свого кабана?

Сало так у роті й тане, ніби майський мед

Певно, хлібом годували, признавайся дєд.

Побліднів дід: «Яким хлібом? Ви що? Боже збав!

З нужника черпав гімно, та ним годував».

- Екскрементами людей хочте потравити?

Санепідемстанція. Будем штраф платити.

500 гривень, по-бєдному, це так, як для вас.

Бачу коїте цей злочин ви лиш перший раз.

Дістав дід із пазухи, всі останні гроші.

Ті, що були на дрова й бабі на галоші.

- Держіть, діду, цей папір, так сказать, на старт.

Ваше сало тепер має, державний стандарт.

Складну справу я владнав, з вашим кабаном.

Свиней більше не годуйте ніяким гімном.

Божевілля, в голові діда, гудуть бджоли.

Думає: «Більш торгувати не буду ніколи»

Ходять люди, та купують, то сало потрохи.

На галоші вторгував дід, для баби Явдохи.

Довго стояв мовчки лисий, в салі ковирявся.

Скуштував один шматочок й врешті обізвався:

«Смачне сало. І шкурочка - жовта, а не біла.

Скажіть, діду, а які корми, ваша свиня їла?»

Дід подумав: «От халепа, про корма питає.

Зараз знов, щось не те скажу, та знов штраф впаяє».

- Та я гроші на харчі кабану давав.

А, що їв він то не знаю, бо він сам купляв.

Покупець перелякався. Каже: «Якийсь жах!

Дід торгує божевільний. В нього з’їхав дах».

Дід нарешті продав сала останній шматок.

Лише бабі на галоші, собі на квиток.