Ще не саме страшне

– Живу, куме препаскудно, їдрі його мать.

Років три у мене руки страшенно тримтять.

Причепився на заводі бригадир – баран.

Не виконую, він каже, виробничий план.

Я говорю, що хворію, в мене тримтять руки.

А вони дали догану й взяли на поруки.

Кажуть, що я п’ю багато і це не хвороба.

Обзивають, алкоголік, ледар та нероба.

Я останнім часом куме, дуже мало п’ю.

Розливаю я частину, як у чарку лью.

Ще частину розливаю, як несу до рота.

Руки зовсім не слухаються, трясуться, сволота.

Пробував я куме, пити горілку з горла.

Але та моя затія дурацька була.

Усі зуби я передні страшно надщербив.

Розбив пляшку й після того, так більше не пив.

Хоч життя, бачиш паскудне, та все ж можна жити.

Саме страшне як горілку сам не зможу пити.