Кмітливий син

Син із батьком на городі солому складали .

Син подає, батько вершить. Так і працювали.

Каже батько: «Годі сину, копицю складати

Ти будеш один кінець мотузки тримати.

А по другому я злізу, та й підем додому.

Спека впаде, то тоді складемо солому».

Син – здоровій лобуряка, пудів зо п’ять важить.

А не бачив, ще як батько по мотузці лазить.

Тільки батько став злізати, син мотузку кинув.

І на той кінець копиці з всеї сили ринув.

І побачити устиг він таку  картину:

Батько пригнув із копиці та й упав на спину.

Синок плюнув з пересердя: «Навіщо брехати?

Мабуть, думав не побачу, що будеш стрибати»