Від горілки не вмирають

Кожен день Василь, ти п’єш, та багато, стільки.

Подивись скільки людей вмерло від горілки.

Десь під вечір приліз п’яний Василь, як свиня.

Кричить: «Жінко, на цвинтарі лазив я пів дня.

Там померли від дружини, тещі та дітей.

Деякі від колективу та рідних людей.

Що написано там було, я все прочитав.

Від горілки я не бачив, щоб хтось помирав».

Я не п’ю гидоту

Кум прийшов до кума в гості, то ж треба прийняти.

Давай кума пригощати, давай частувати.

Налив по вінця стакан, нарізав ковбаски.

Собі теж стакан налив, та з іншої пляшки.

Той побачив, та й питає: «Кум, що за фігня?

Чому ви п’єте горілку, не таку як я?»

- Я не можу її пити, куме, не в обіду.

Та гидота, що ви п’єте, зроблена з карбіду.

Про кумів та їх псів

- Був у мене, куме пес, сторож, що казати

Не міг ні один злодюга підійти до хати.

- Де ж він дівся, ваш собака, щось ви не сказали?

- Разом з будкою злодюги цеї ночі вкрали.

***********************************************************

Прийшов кум до кума в гості, очі протирає.

Сидить пес напроти кума та у шахи грає.

- Ну й розумний твій Бровко, куме, признаю.

- Ні, я куме - розумніший, 5:3, виграю.

Інструктаж на уроці праці

Веде вчитель інструктаж на уроці праці.

- Головне не совайте у розетку пальці!

- Ми пробували, та не влазять в нас пальці, та й годі.

 Таких пальців, не існує взагалі в природі.

Трудовик каже: «Дебіли, треба клепку мати.

Важко було догадатись та два цвяхи взяти?»

Таке життя

– Як живете, кум Василь?

                         – Та живу ніяк.

Вчора, ще й на дупі в мене вискочив чиряк.

Як погано – викликають швидку допомогу.

Я то носа розіб’ю, то вивихну ногу.

А як добре – поліцію. Потім ті падлюки

Боляче киями б’ють й викручують руки.

Як кум їхав в Польщу

Кум Василь у Польщу кума свого проводжав.

Сіли пити, а автобус хвоста показав.

Кум Степан сів у кущі, плаче, як дитина.

- Скажіть, куме, той шофер, хіба не скотина?

Не міг пізніше відправитися, хоч на дві хвилини?

Бодай йому по дорозі розірвало шини!

- За дрібницю сердитися, не бачу причини.

Ви ж спізнилися на трохи, не на дві години.

Я і радий, що ти кум взяв, те й запізнився.

Може той шофер був п’яний, або обкурився.

Перевернув би автобус і була б біда.

Так осталась в нас горілка і в торбі їда.

І не будеш, куме, гнути ти спину на пана.

Ту горілку, що віз в Польщу, виймай з чумайдана.

Сам же бачиш, які зараз, в Польщі заробітки.

Заробити не дадуть, одні лише збитки.

Як кавун

- Бачу куме живете непогано вроді

- Та живу, як той кавун, в мене на городі.

А чому це воно так, то біс його знає.

Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.

Вишиванка

- Поділюся з вами куме, маленьким секретом.

Взимку я закушую тільки вінігретом.

Випиваю десь зо пять чарок перваку.

Вінігрет беру, тарілку, велику таку.

Далі ще гранчак горілки, щоб те все покрити.

Вінігрет їм до схочу, щоб стало тошнити.

Коли сильно затошнить й хочеться ригати.

То тоді, я потихенько виповзаю з хати.

Надворі сніжок біленький, крупинки, як манка.

Як стругану вінігретом, а там вишиванка.

Ще не саме страшне

– Живу, куме препаскудно, їдрі його мать.

Років три у мене руки страшенно тримтять.

Причепився на заводі бригадир – баран.

Не виконую, він каже, виробничий план.

Я говорю, що хворію, в мене тримтять руки.

А вони дали догану й взяли на поруки.

Кажуть, що я п’ю багато і це не хвороба.

Обзивають, алкоголік, ледар та нероба.

Я останнім часом куме, дуже мало п’ю.

Розливаю я частину, як у чарку лью.

Ще частину розливаю, як несу до рота.

Руки зовсім не слухаються, трясуться, сволота.

Пробував я куме, пити горілку з горла.

Але та моя затія дурацька була.

Усі зуби я передні страшно надщербив.

Розбив пляшку й після того, так більше не пив.

Хоч життя, бачиш паскудне, та все ж можна жити.

Саме страшне як горілку сам не зможу пити.

Мініатюри

– Не ковиряй, сину, в вухах. Заведуться глисти.

Бо ти руки не помиєш, нігті ж будеш гризти.

                           * * *

– Куме, які там новини? – кума запитала.

– Та не знаю. Вийшов з дому, а теща ще спала.

                           * * *

– Де знаходиться Таронту?, – син батька питає.

– Спитай маму, вона дома все переставляє.