Спадщина
– Що це, куме, сталось з Вами
Не можна й впізнати,
Зуби вибиті, синці й чогось голі п’яти?
– Теща вмерла на тім тижні, її хоронили.
Після того ми з шваґром спадщину ділили.
– Задоволений ти, Петре, добре зятя мати?
– Він нічого, лиш не вміє зовсім в карти грати.
– То нічого, що не вміє, в цьому зла немає.
Справа в тому, що цей бовдур – не вміє, а грає.
У таборі, серед ночі, почали стріляти.
Вибіг з шатра старий циган, давай примовляти:
– Що за дурень уночі, між собою ділить?
Темно к бісу, ненароком, в око хтось поцілить!
Немає коментарів:
Дописати коментар