Виграла!

Дві сусідки посварились з якоїсь дрібниці

Так кричали, що охрипли, скинули спідниці.

Висолопили язики і немов макаки,

Стали раком й показують одна одній сраки.

У Палажки борщ варився. Як же з плити зняти?

А покинути не може, не хоче програти.

Тут дід Пилип по дорозі йде п’яний в дрезину

Та до нього: «Слухай, діду, тут постій хвилину.

За це тобі принесу я горілки пляшку».

Дід подумав: «За горілку – підміню Палажку»

– Щоб не йшов нікуди, діду, отут постій трохи.

Знімай штани й оберни сраку до Явдохи.

А Явдоха геть не чує, щось під ніс мугика,

Що Палажчин пес украв в неї черевика.

Зняв штани дід, немов страус став серед дороги,

А в Явдохи спину ломить, страшно крутить ноги.

Вже вона із болю стогне, ладна й помиритись.

А, що робить там Палажка – кортить подивитись.

Озирнулась і з радості затрусились жижки.

– Я виграла, бо у тебе вивалились кишки!

Спонсор

Сидів Сергійко за партою і сумно зітхав.

Вчителька питає: «Влітку, де відпочивав?»

– Я все літо був в селі з бабою та дідом.

У ставку рибу ловив з хлопчиком сусідом.

– А ти, Олю, так засмагла, навіть не впізнати.

Певно, їздила в село картоплю копати?

– Фе, у грязному селі – не престижно дамі.

Що б ви знали, ми були, з мамою в Маямі.

Море, пляж, гарний готель, а не якась будка.

Моя мама не вчителька, вона проститутка.

Вітя мовить так пихато: «ДАІшник мій тато.

Відпочив я на Канарах. В нас грошей – багато».

Сергій каже: «Головне вони не сказали.

Де вони на відпочинок стільки грошей взяли?

Тим всім клятим проституткам і тому ДАІ

Дав мій батько – дальнобійник всі гроші свої»!

Не ваша справа

Захеканий чоловік квитка замовляє.

– Куди їхати, скажіть?, – касирка питає.

– Куди хочу, туди й їду. Вам забув сказати.

Ваша справа тут сидіти й квитки видавати.

Чудові умови

– Щоб ваш син почав навчатись, зробіть перші кроки.

Виділіть йому куточок робити уроки.

– Я вам скажу, син чотири у нас кутки має.

Думаєте він сидить в них? По двору гасає.

Набожний учитель

В класі, набожний учитель, проповідь веде:

– Хто буде погано вчитись, в пекло попаде.

То ж не пізно покаятися. Кожен учень знай.

Добре вчись та на відмінно – попадеш у рай!

З острахом питає учень: «А як бути тим,

Хто хоче закінчити, цю школу, живим?

Хто тато?

– Що не вивчив знов урок, двійку хочеш мати?

– Та вчора батьки сварились, а я пішов з хати.

– Маму твою бачила, а тата ще ні.

Отож взавтра сюди тата приведи мені.

– Хто мій тато, вони толком і самі не знають,

Тому сваряться вже тиждень, та все виясняють!

Виручила

Парубок зав’язує з дівкою розмову.

– Оце вчора батько мій прикупив корову.

А як справи зараз в тебе? – парубок питає.

– В мене добре ідуть справи, – та відповідає.

– А як зараз поживають твої мама й тато?

– Та нормально, лише в них роботи багато.

– А як в брата та сестри зараз ідуть справи?

– Сестра – вчиться, брат – приїхав в відпустку з Полтави.

Вже парубок і не знає, що далі питати.

Але дівка виручає: «Якщо хочеш знати.

То я маю дядька, тітку, маю бабу й діда.

Маю я батьків хрещених, ще  маю сусіда».

Просте рішення проблеми

– За Романа мам не піду, хоч він і багатий.

Але в нього вузькі очі, та ще він тельбатий.

– Жениться на тобі, доню – їсти перестане,

Будуть в нього круглі очі й живота не стане.

Складне питання

– Хочу я в вас у аптеці таку мазь купити,

Що би можна було ними рани загоїти.

– А великі у вас рани?, – аптекар питає.

Чоловік знизав плечима: «А біс його знає?

Можуть бути і великі, і маленькі ранки.

Це ж весілля. Буде видно завтра, після п’янки».

Кмітливий син

Син із батьком на городі солому складали .

Син подає, батько вершить. Так і працювали.

Каже батько: «Годі сину, копицю складати

Ти будеш один кінець мотузки тримати.

А по другому я злізу, та й підем додому.

Спека впаде, то тоді складемо солому».

Син – здоровій лобуряка, пудів зо п’ять важить.

А не бачив, ще як батько по мотузці лазить.

Тільки батько став злізати, син мотузку кинув.

І на той кінець копиці з всеї сили ринув.

І побачити устиг він таку  картину:

Батько пригнув із копиці та й упав на спину.

Синок плюнув з пересердя: «Навіщо брехати?

Мабуть, думав не побачу, що будеш стрибати»