Дозволив

Поїхали син із батьком в ліс відпочивати.

Син кричить: «Живіт скрутило, дуже хочу срати!»

- Чого ти мені синок, голову морочиш?

Ми у лісі, дозволяю, насри  де захочеш.

Йде малий, та об коліна, тре свої долоні.

- Насрав тату я в машині, прямо у салоні.

Пригоди собаки Рябка

- Діду, там ваш пес Рябко, біля дяді Феді.

Доганяє всіх підряд, на велосипеді.

- І коли це, мій собака, їздити навчився?

А раніш, свій хвіст кусав. Й довго, так крутився.

Я подумав: «І для чого колесо крутити?».

Це, він так, мене просив, лісапед купити.

- Діду, там ваш пес Рябко, таке витворяє.

Він на велосипеді всіх, за ноги кусає.

- Здібний в мене, видно пес. Це, ще треба вміти.

Всіх кусати, по підряд й лісапед крутити.

Не той автобус

На платформі, на підпитку, молодий хлопчина,

Запихає у автобус, пяного грузина.

У автобусі сиділа, бабуся набожна.

Розказувала, що горілку пити, нікому не можна:

« Напилося, як свиня, таке молоде.

Ця дорога, прямо в пекло, скоро приведе.

І чого, ці молоді, так горілку пють?

Їх чорти, в кромешний ад, в пекло заберуть».

Грузин раптом, протрезвів, мерщій до дверей.

Тягне хлопця за рукав: «Убегай скарєй!

Здесь, кацо, пално чертєй, нас забрать хатят!

Ми не в тот автобус селі. Етот єдіт в ад!»

Нарада у військовій частині

Новий командир частини, проводить нараду:

- Так, у нас графік роботи, й дам одну пораду.

Від роботи коні дохнуть. То ж, слід памятати,

Що, роботу й відпочинок будем чергувати.

Понеділок, день важкий, їдрі його мать.

То, яка к бісу робота, як труби горять?

У вівторок, який дурень, захоче трудитись?

То ж, нам краще у вівторок, добре похмелитись.

У середу, вибачайте, лиш розсолу кружку.

І працюєм, як то кажуть, на повну катушку.

У четвер, це ясно, тиждень іде до кінця.

Розпочнем спочатку з пива, добавим винця.

У пятницю, працювати, зовсім не охота.

То, будемо пить горілку, нахрен та робота.

Я закінчив, може в кого, доповнення є?

Шатаючись, із стільця, прапорщик встає:

- Ми в кутку порадилися, і як не крути.

Нас влаштовує усе, окрім середи.

Від роботи ми загнемось, то ну її в пень.

Може, зробим у середу, скорочений день.

Кримнаш

У Криму, що став «Кримнаш», почалась зима.

Ні електрики, ні газу, ні їди нема.

Випив мужик, останнє, куряче яйце.

І пішов, у ліс, поставив на зайців сільце.

В сухій балці, під сосною, сидів й чатував.

Десь під ранок, один заєць, у сільце попав.

Приніс він його додому. Гукнув жінці: «Мать!

Я принес с охоты зайца! Жарь и будем жрать!»

Жінка йому: «Ты случайно с ума не сошел?

Видишь, свет и газ, отрезал проклятый хохол!

На чем жарить его буду, думал головой?

Выбрось зайца поскорее, пока он живой».

Пішов мужик на вулицю, витрусив мішка.

На прощання дав під дупу, зайцю нісака.

Пострибав зайчик по полю, побіг по долині.

Кричить: «Хвала, рідній ненці! Слава Україні!»

-----------------------------------------------------------

Хірург гладить кота дома: «Вибач мене, кіт.

День був не операційний, не приніс обід».

-----------------------------------------------------------

- Лікар, в мене щось болить, це хвороба може?

- Хворий, ось якась таблетка, раптом допоможе?

-----------------------------------------------------------

- Куме, де дівся Василь, куди він пропав?

- Оженився, той придурок, і в рабство попав.

В його тещі землі цілих три гектара.

Шість корів, двадцять свиней та овець отара.

-----------------------------------------------------------

- Таки, куме, мужні люди оті москалі.

Вчора один був втопився, в нашому селі.

Я хотів його спасти, помогти йому.

Але він він відмовився, все кричав: «Та ну!».

-----------------------------------------------------------

- Куме, ви могли б віддати за рідну Вкраїну,

Три мільйони долларів та круту машину?

-Без роздумів я віддам, це все задарма.

- А могли б ви, ще віддати, свого кабана?

- Чого носа пхаєте в добро не своє?

Кабана я не віддам, бо він в мене є.

-----------------------------------------------------------

Довго швендявся

Три п’янички десь дістали півлітру горілки.

Якось треба поділити, та немає мірки.

Послали вони одного, щоб приніс стакана.

Той за двері, та думає: «Знаю я Івана.

Та й Василя, добре знаю. Тоже вип’є, гад.

Ні, нікуди я не піду, вертаюсь назад».

До дверей. А ті закриті, наглухо, на клямку.

Він кричить: «Вася відкрий, відчини, Іванку!»

Подивився він у шпарку: «Що це за діла?

Василь пляшку допиває прямо із горла».

Розігнався та вибив двері він щосили.

- То це ви, - кричить, - всю пляшку без мене допили?

А ті дивляться на нього, як на ідіота.

- Ти чого кричиш на нас, роззявив ворота?

Чого довго швендявся? Треба совість мати.

Ти що думав, ми до ранку будемо чекати.

Чудодійні ліки

Один хворий у лікарні уже всіх дістав.

То немає в нього нюху, а то смак пропав.

Каже лікар: «Ось пробірка під номером п’ять.

Цю мікстуру вам потрібно нюхать і жувать».

Хворий страшенно скривився: «Та смердить воно.

Це не ліки! Що ви дали?! Це я їм гімно!»

Репетує: «Що робиться, що це за ціна?

Це я що, за сорок гривень, наївся гімна?»

- Хворий, ви не репетуйте. Я скажу вам так.

Відновився нюх у вас й відновився смак.

Через три дні, той же хворий, взявся за своє.

Кричить: «Пам’яті немає!», знов всіх дістає.

Каже лікар: «Отже, пам'ять будем лікувать.

Ліки є, оця пробірка, під номером п’ять»

Пацієнт зробився білий, неначе стіна.

- Я не хочу більше їсти, вашого гімна!

- Отже, пам'ять відновити нам також вдалось.

Так, що хворий ви звертайтесь, як турбує щось.

Дід із бабою, на призьбі, сидять їдять сало.

Каже баба: «Чогось діду, дуже сумно стало.

Розкажи щось, бо ми мовчки, отак цілий день»

- Та, що тобі розказувати?! Ти ж глуха, як пень!

- О, цікава історія, зразу звеселіла.       

І так гарно розповів, і так все до діла.

Хитренький кум.

                   * * *

- Прийдіть, куме, поможіть викопати льох.

Дам за це вам через місяць поросяток двох.

Через тиждень розмова за пляшкою пива:

- Вчора льоха поросилась. І з якогось дива

Привела вона дванадцять, двоє поздихали.

Оті двоє, що вам, куме, дати обіцяли.

Я думаю, певно, льоха в цьому винувата.

Подушила ненароком ваші поросята.

В мене є для вас робота і ще свиноматка.

Може й колись заробите собі поросятка.

              

                    * * *

-У вас курять куме свині чи може корова?

- Що ви кум таке верзете, до чого ця мова?

- А ви голову свою підведіть на мить.

Як не курять, то напевне ваш сарай горить.

                   * * *

Сидять куми на пагорбі, напились добряче.

Один сильно все гикає й дуже сильно плаче.

- Я вас, куме, дуже люблю, й сильно поважаю.

Хочу вік вас пам’ятати, що зробить не знаю.

- Щоб на все життя мене, ви запам’ятали,

Треба, щоб грошей багато, мені у борг дали.

                

                   * * *

- Буде, куме, зима люта, як Армагедон!

- Це тому, що зник ,напевно, захисний озон?

- Захисний «комбінезон» ніколи не мав,

То скажіть, якого дідька, він тоді зникав?

Я скажу вам, чого буде холодна зима.

Бо у мене, ні кожуха, ні чобіт нема.

                   * * *

- Бачу куме живете непогано вроді

- Та живу, як той кавун, в мене на городі.

А чому це воно так, то біс його знає.

Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.

                  * * *