Хитренький кум.

                   * * *

- Прийдіть, куме, поможіть викопати льох.

Дам за це вам через місяць поросяток двох.

Через тиждень розмова за пляшкою пива:

- Вчора льоха поросилась. І з якогось дива

Привела вона дванадцять, двоє поздихали.

Оті двоє, що вам, куме, дати обіцяли.

Я думаю, певно, льоха в цьому винувата.

Подушила ненароком ваші поросята.

В мене є для вас робота і ще свиноматка.

Може й колись заробите собі поросятка.

              

                    * * *

-У вас курять куме свині чи може корова?

- Що ви кум таке верзете, до чого ця мова?

- А ви голову свою підведіть на мить.

Як не курять, то напевне ваш сарай горить.

                   * * *

Сидять куми на пагорбі, напились добряче.

Один сильно все гикає й дуже сильно плаче.

- Я вас, куме, дуже люблю, й сильно поважаю.

Хочу вік вас пам’ятати, що зробить не знаю.

- Щоб на все життя мене, ви запам’ятали,

Треба, щоб грошей багато, мені у борг дали.

                

                   * * *

- Буде, куме, зима люта, як Армагедон!

- Це тому, що зник ,напевно, захисний озон?

- Захисний «комбінезон» ніколи не мав,

То скажіть, якого дідька, він тоді зникав?

Я скажу вам, чого буде холодна зима.

Бо у мене, ні кожуха, ні чобіт нема.

                   * * *

- Бачу куме живете непогано вроді

- Та живу, як той кавун, в мене на городі.

А чому це воно так, то біс його знає.

Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.

                  * * *