Приїхали іноземці досвід переймати.
У районі думають: «Кого б показати?»
У одному селі дідусь один господарював.
Свині, корови та вівці він один тримав.
Просять діда: «Делегацію, будь ласка, прийміть.
Іноземцям господарства своє покажіть».
Дід говорить: «Що їм скажу? Я ж не знаю мову.
Це вони будуть дивитись бичка чи корову?»
– Свиней вам ще підвеземо, щоб було багато.
Ваша справа їм всміхатись і трішки брехати.
Не турбуйтесь, що потрібно вам переведуть.
Іноземці телевізор в гостинець дадуть.
Дід згодився й іноземців зустрів біля хати.
Ті взялись усе дивитись та фотографувати.
Каже дід їм: «Тут я держу бички і корову.
Даю їм жом з гичкою й гречану полову.
Тут великих свиней держу, а там – поросяток.
В огорожі надворі є овець десяток».
Іноземка одна каже: « Спитати хотіла.
Це у вас лише будинок? Чи може є вілла?»
– Вила є, – говорить дід, – аж цілих три штуки.
Було шість. Одне зламалось, двоє взяли внуки.
Якийсь лисий в окулярах запитує: «Діду,
А у вас тут у селі не буває СНІДу?»
Дід подумав: «Як сказати, що СНІДу немає,
Скажуть: «Що це за хазяїн, що СНІД не тримає?»
А якщо сказати є, то попросять дати.
От халепа! Треба їм щось таке збрехати».
Каже дід: « Багацько СНІДу восени я мав.
Трохи з бабою ми з’їли, трохи я продав.
Зараз СНІДу дуже мало в господарстві маю.
Так, для себе й для дітей на Паску тримаю».
