Нові авторські гуморески із бувальщин та анекдотів, Остапа Красного. Гуморески редактуються та добавляються автором по мірі написання. ©
Їде бабця в електричці, сидить , позіхає.
Раптом іде контролер, квитки провіряє.
Бабця дістала квиток, розгорнув хустинку.
– Ось до, – каже, – мій квиток, на цей поїзд, синку.
– Це старий, бабцю, квиток. Що будем робити?
Або новий показуйте, або штраф платити.
– Це ти, синку, грошей правиш, тому причепився.
Цілий рік усім був годен, тобі ж – не згодився?
– Бачив вчора з міліції до вас приїжджали.
Це ви куме щось утнули, чи з комори вкрали?
– Та були, побили ребра. Так на душі млосно!
А у світі куме є все цілком відносно.
Так сказав Альберт Ейнштейн. А в понятті мому:
Що лежить погано десь – відношу додому.
Треба випити п’ять чарок і без церемонії.
– Куме, я не здужаю, так горілку пити.
Церемонію несіть. Треба закусити.
Каже депутат колезі на сесії зранку:
– Вчора я хотів завести ще одну коханку.
А дружина каже: «Кризу цю переживемо.
Тоді навіть й три коханки, собі заведемо»
Діду, а ти був малим?, – питає онук.
– Ну, звичайно, колись був, як і ти малюк.
– В мене чуб, лице гладеньке. Не схожі з тобою.
А ти, мабуть, смішний був – лисий й з бородою.
П’яний милостиню просить: «Спонсора шукаю.
Дайте бідному на хліб, а то помираю»
– Не на хліб, а на горілку, бо п’яний щодня
Зупинилась, й йому каже, жіночка одна.
– Людям брешеш, забулдига, трішки б совість мав.
– На хліб прошу, на горілку я вже назбирав.
На сесії у райраді тривають дебати.
Ділять кошти між собою пани депутати.
Якийсь лисий, на стіл виліз, трощить мікрофона.
Головуючий кричить, аж пика червона:
– Заспокойтеся. Навіщо трибуну ломати?
Нам потрібно бюджет районний прийняти.
Хтось із залу крикнув: «Досить, нас за лохів мати,
Безстроково трибуну будем блокувати!»
Раптом виключили світло, задуділи в труби.
Головуючому в темноті хтось зацідив в зуби.
Після цього, в залі бійка, страшенна зчинилась.
Одна група депутатська із іншою билась.
Осторонь в кутку сидять жінки-депутати.
Їхня функція побитих під столи запхати.
Прищавий кричить: «Давайте вже землю ділити!»
Двоє його заламали й в живіт стали бити.
А старий пердун , якийсь, тихо спить в куточку.
Тут підскочили до нього і хвать за сорочку.
Потім хтось із всього маху заїхав у пику.
Проснулися інші пердуни від страшного крику.
В туалеті зрадники ведуть перемови.
В одних значки синьо-білі, у інших підкови.
Сутність байки: є в райради з кого приклад брати.
Саме так, в Верховній Раді, тривають дебати.
– Куме, Петре, щось спитаю, ідіть но сюди!
Чи зможете випити все відро води?
А той каже: «Що Ви, куме, щось таке патяка.
Ні, звичайно, я не вип’ю, я Вам не коняка?»
– А якщо в відрі горілка, самогон, коньяк?
– То я вип’ю навіть більше, що я не козак!
– До дна тягніть, а то тягнете, як то віл солому.
– Як дотягну, хто мене дотягне додому?
Раз приїхав губернатор й біля райвно
Побачив, що на сходах лежало гімно.
То ж він визвав всіх надвір і давай питати:
Хто це міг, на сходах, купу здорову насрати.
Репортери приїхали, знімають кіно.
Міліція на аналізи забрала гімно.
Заврайно каже: «В освіті – маленькі зарплати,
Так багато вчителі не могли насрати.
Більшість з них їсть раз у день, й то тарілку супу,
То ж учитель не навалить таку, гімна купу.
А вчора делегацію із Польщі приймали.
Є припущення – вони на сходах насрали.
З крутими номерами вранці джип стояв,
Може, хтось з нього виходив й купу цю насрав».
Сутність байки: туалетів у місті нема!
Через то, дуже багато розвелось гімна.
