— Чи є в продажу у вас сок із журавлини?
Бармен зиркнув, як на вошу, повів хитро боком:
— Нема «соку» в нас, мужик, ми не дружим з «соком»!
— Треба «сік» казати в нас! — вчить він, як дитину.
Дядько просить: — «Сіку» дайте, хоча б половину.
Бармен знову за своє, аж затрясся з гніву:
— Нема «сіку», кажуть «соку»! — Рявкнув на всю ниву.
Дядько гримнув: — Як ти далі будеш вчити «сіку»,
Швидко зкручу тобі в'язи і зроблю каліку!
Тут бармен як затремтить, випустив стакани,
Вискочив через вікно та втік за паркани.
Дядько плюнув на поріг: — Ех, піду нівроку,
Вдосталь я напився тут і «сіку», і «соку»!
Тут історія повчальна для всього народу:
Один — мову не вивчав, не зна свого роду.
Другий начебто і «вчений», та — дурне насіння:
Вчив людину мові так, що відбив терпіння!
Знати мову — це повага, а не забаганка,
Без культури ж голова — порожня бляшанка!
©




