Нове прізвище

У одного чоловіка прізвище було.

Що сміялося із нього майже все село.

«Пердюченко». Він подумав: «Тут ніщо не вдію».

Чемодан зібрав й поїхав він жити в Росію.

Дали йому новий паспорт. Він дивиться. Знов,

Його прізвище похоже: «Сєргєй Пердюков».

Він в Вірменію подався. Тепер він - армян.

Дивиться, а в паспорті: «Сєрго Пєрданян».

Попросився в Грузію, може повезе?

Там грузини написали: «Пердунідзе».

Думає: «Ну що робити? Не везе і край.

Там де прізвища короткі, поїду в Китай».

Довго паспорт видавали, був у них тайфун.

Подивився, а прізвище його нове: «Бз Дун».

Внукам на згадку

Каже баба: «Ми старі вже. Скільки будем жити?

Треба, діду, спадщину чесно розділити.

Ми з тобою у колгоспі весь вік працювали.

Економили й панчоху грошей назбирали».

Дід говорить: «Хата, нужник і два ясени,

Нехай ділять між собою порівно сини.

А панчоху дамо внукам. Це про нас на згадку.

Нехай куплять на ці гроші собі шоколадку».

На сповіді

На сповіді: «Святий отче, гріх великий маю.

Я євреїв від фашистів в підвалі ховаю».

- Отрок, рятувати ближніх  це - справи хороші.

- Може, так, але за це я беру з них гроші.

- Я замолю, гріх - не сильний, це можна поняти.

Бо прийшлось своїм життям вкрай ризикувати.

- А такий гріх, святий отче, можна замолити,

Що закінчилась війна, їм не говорити?

Не турбуйтесь

- Я вам, куме, повідомлю неприємну річ.

Ваш собака в мене гавкав під вікном всю ніч.

-Хай там гавкає, Бровко мій ночами не спить.

Не турбуйтесь він удень, у буді лежить.

Серйозна проблема

Прийшов чоловік додому, сидить мовчазний.

Жінка каже: «Ти поїж щось, хоть чаю попий.

Може трапилось у тебе, щось там на роботі?»

- Та ні, бачиш, горобці там сидять на плоті.

Як уважно подивитись, знаєш в чому суть?

В нашій хаті під стріхою горобці живуть.

А автобусна зупинка, під вікнами, клята.

Хтось закурить, бичка кине, загориться хата.

Згорить стріха, як будуть біля нас курити.

Де ж ті наші горобці потім будуть жити?

Візьму кредит

Каже злодій: «Надоїло, бо краду дрібницю.

От сьогодні я почистив у селі крамницю.

Гроші кінчаться й полізу я чисти хати.

Візьму кредит і буду бізнес відкривати».

- Хто ж тобі кредит той дасть?, - приятель питає.

- А я візьму в банку так, що ніхто не взнає.

Нема алібі

Два куми на лавці пили й дільничний забрав.

Бо з колгоспної комори пшеницю хтось крав.

Запитує: «Крав пшеницю?». Один каже: «Ні».

Другий теж йому говорить: «Наш воно мені?».

- Ну а алібі в вас є?, - дільничний питає.

- Є горілка, ковбаса, алібі немає.

Хто кого зловив?

Іде Василь, рука в гіпсі, на ногу кульгає.

- Як там справи у вас, куме?, - кум Степан питає.

- Усе добре в мене, куме, живий слава Богу.

Важко йти, бо якийсь трактор попортив дорогу.

Вчора спіймав у ставку оттакенну щуку.

Витягав її на беріг те й поламав руку.

- А я куме, інше бачив: щука вас зловила,

Витягала вас із хати й макогоном била.

Бродячі пси

- Що у вас нема собаки, куме, набрехали.

Я прийшов, а ваші пси мене покусали.

Та це, куме, не мої, а якісь бродячі.

Я колись підгодував їх у свата на дачі.

А вони поприбігали всі до мої хати.

Думаю, нехай живуть, що їх виганяти?

Шапка не налізе

Прийшла кума до куми позичити сала.

- Були ви б мені чужі, я б вам не сказала.

Гуляєте ви, кума: наліво, направо.

Літом бачила вас голих, з Грицьком біля ставу.

Я дивилася кіно про вас із ютуба.

Що ви, кума, витворяли в каптьорці зав клуба?

Подумайте, кума, трохи ви за чоловіка.

Купіть шапку, мозги ж змерзнуть і буде каліка.

- Він, кума, свої мозги пропив вже давно.

Кожен день дудлить горілку й грає в доміно.

Валянки він теплі має, щоб не змерзли ноги.

Шапка йому не налізе, як виростуть роги.