Каже баба: «Ми старі вже. Скільки будем
жити?
Треба, діду, спадщину чесно розділити.
Ми з тобою у колгоспі весь вік працювали.
Економили й панчоху грошей назбирали».
Дід говорить: «Хата, нужник і два ясени,
Нехай ділять між собою порівно сини.
А панчоху дамо внукам. Це про нас на згадку.
Нехай куплять на ці гроші собі шоколадку».
Немає коментарів:
Дописати коментар