Дід із бабою, на призьбі, сидять їдять сало.

Каже баба: «Чогось діду, дуже сумно стало.

Розкажи щось, бо ми мовчки, отак цілий день»

- Та, що тобі розказувати?! Ти ж глуха, як пень!

- О, цікава історія, зразу звеселіла.       

І так гарно розповів, і так все до діла.

Хитренький кум.

                   * * *

- Прийдіть, куме, поможіть викопати льох.

Дам за це вам через місяць поросяток двох.

Через тиждень розмова за пляшкою пива:

- Вчора льоха поросилась. І з якогось дива

Привела вона дванадцять, двоє поздихали.

Оті двоє, що вам, куме, дати обіцяли.

Я думаю, певно, льоха в цьому винувата.

Подушила ненароком ваші поросята.

В мене є для вас робота і ще свиноматка.

Може й колись заробите собі поросятка.

              

                    * * *

-У вас курять куме свині чи може корова?

- Що ви кум таке верзете, до чого ця мова?

- А ви голову свою підведіть на мить.

Як не курять, то напевне ваш сарай горить.

                   * * *

Сидять куми на пагорбі, напились добряче.

Один сильно все гикає й дуже сильно плаче.

- Я вас, куме, дуже люблю, й сильно поважаю.

Хочу вік вас пам’ятати, що зробить не знаю.

- Щоб на все життя мене, ви запам’ятали,

Треба, щоб грошей багато, мені у борг дали.

                

                   * * *

- Буде, куме, зима люта, як Армагедон!

- Це тому, що зник ,напевно, захисний озон?

- Захисний «комбінезон» ніколи не мав,

То скажіть, якого дідька, він тоді зникав?

Я скажу вам, чого буде холодна зима.

Бо у мене, ні кожуха, ні чобіт нема.

                   * * *

- Бачу куме живете непогано вроді

- Та живу, як той кавун, в мене на городі.

А чому це воно так, то біс його знає.

Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.

                  * * *

                   * * *

- Маєте кум не собаку, а якусь заразу

Тільки, щось у вас я їм, то лає відразу.

На жінку мою не гавкає, та на мого сина.

Чогось мене не злюбила, що то за причина?

От і зараз клято лає, як я їм сосиски.

 - Вона гавкає на всіх, хто їсть з її миски.

                   * * *

                   * * *

- Прийдіть куме поможіть, бо здохла кобила

- Витягав її з хліва, та мені не сила.

- Як у вас здохне скотина, колись, як дасть Бог,

- То прийду вам допоможу, витягнемо вдвох.

                   * * *

                   * * *

- Що це куме в Вас трапилося? Що за чортівня?

По току,  мов навіжена бігає свиня.

- Це у мене новий метод, тут діло просте.

Свіжини шматок відрізав, а інший росте.

Що у мене нема клепки, чи нема роботи?

За шматочок свіжини  свиню заколоти.

                   * * *

                   * * *

- Дуже гарний подарунок від дяді Арона.

Він мені подарував старого трамбона.

- То тепер ти мусиш вчитись на трамбоні грати?

- Щоб не грав я, мені платить навіть рідна мати.

     

                  * * *

Дикі танці

- Що то в вас було за свято?, - питає сусід

- Дикі танці танцював навіть старий дід?

- То не свято зовсім було й ми не танцювали.

- Дід вулика перевернув, нас бджоли кусали.

Жертва моди

Дуже дивні історіїї творить з людьми мода.

Зробив собі тату Василь в вигляді штрих кода

Електроніка на слово не вірить нікому

Не пускає Василя із Сільпо додому.

Блохаста тітка

У автобус запригнула кудлата собака

Якась дама репетує: «Тут скотина всяка

В мене чешеться все тіла і в голові блохи.

Зовсім совісті не мають, ні грама, ні трохи»

Пяний каже до собаки «Бережись сусідка

Їде з нами в автобусі  блохастая тітка»

                                                     *   *   *

Сестра каже брату: «Вітя, треба пам’ятати!

Тим бабусям, що на лавках, «Добрий день», казати.

З ними треба делікатно, це тобі не шутка.

Бо будеш ти наркоман, а я – проститутка».

                                                     *   *   *

                                  ***

Троє гопників, кацапів, хохла упіймали.

Один пхав у пельку сало, а двоє– держали.

Хохол кричить: « Ці кацапи  совісті не мають.

Хай один за руки держить– двоє запихають!

                                 ***

                             *   *   *

– Хазяйнуєм з вами тату, добра не надбали.

Чорти батька нашого, так хазяйнували б.

Бачить батько з кулаками злющий йде до нього.

– Як вам тату свого жаль – нехай буде мого.

                             *   *   *

                              *   *   *

Ремонтують дуже довго у місті тюрму.

Вже й міністр приїхав. Каже: «Не пойму,

Чого довго так возитеся, уже третій рік?

Чув, що із цієї тюрми не один ЗЕК втік».

– Просим гроші на ремонт, бо немає в нас.

Ремонтуєм не для себе, тюрму, а для вас.

                              *   *   *