
– Щоб нам, куме, досягнути повної гармонії,
Треба випити п’ять чарок і без церемонії.
– Куме, я не здужаю, так горілку пити.
Церемонію несіть. Треба закусити.
На сесії у райраді тривають дебати.
Ділять кошти між собою пани депутати.
Якийсь лисий, на стіл виліз, трощить мікрофона.
Головуючий кричить, аж пика червона:
– Заспокойтеся. Навіщо трибуну ломати?
Нам потрібно бюджет районний прийняти.
Хтось із залу крикнув: «Досить, нас за лохів мати,
Безстроково трибуну будем блокувати!»
Раптом виключили світло, задуділи в труби.
Головуючому в темноті хтось зацідив в зуби.
Після цього, в залі бійка, страшенна зчинилась.
Одна група депутатська із іншою билась.
Осторонь в кутку сидять жінки-депутати.
Їхня функція побитих під столи запхати.
Прищавий кричить: «Давайте вже землю ділити!»
Двоє його заламали й в живіт стали бити.
А старий пердун , якийсь, тихо спить в куточку.
Тут підскочили до нього і хвать за сорочку.
Потім хтось із всього маху заїхав у пику.
Проснулися інші пердуни від страшного крику.
В туалеті зрадники ведуть перемови.
В одних значки синьо-білі, у інших підкови.
Сутність байки: є в райради з кого приклад брати.
Саме так, в Верховній Раді, тривають дебати.
Раз приїхав губернатор й біля райвно
Побачив, що на сходах лежало гімно.
То ж він визвав всіх надвір і давай питати:
Хто це міг, на сходах, купу здорову насрати.
Репортери приїхали, знімають кіно.
Міліція на аналізи забрала гімно.
Заврайно каже: «В освіті – маленькі зарплати,
Так багато вчителі не могли насрати.
Більшість з них їсть раз у день, й то тарілку супу,
То ж учитель не навалить таку, гімна купу.
А вчора делегацію із Польщі приймали.
Є припущення – вони на сходах насрали.
З крутими номерами вранці джип стояв,
Може, хтось з нього виходив й купу цю насрав».
Сутність байки: туалетів у місті нема!
Через то, дуже багато розвелось гімна.
Приїхали іноземці досвід переймати.
У районі думають: «Кого б показати?»
У одному селі дідусь один господарював.
Свині, корови та вівці він один тримав.
Просять діда: «Делегацію, будь ласка, прийміть.
Іноземцям господарства своє покажіть».
Дід говорить: «Що їм скажу? Я ж не знаю мову.
Це вони будуть дивитись бичка чи корову?»
– Свиней вам ще підвеземо, щоб було багато.
Ваша справа їм всміхатись і трішки брехати.
Не турбуйтесь, що потрібно вам переведуть.
Іноземці телевізор в гостинець дадуть.
Дід згодився й іноземців зустрів біля хати.
Ті взялись усе дивитись та фотографувати.
Каже дід їм: «Тут я держу бички і корову.
Даю їм жом з гичкою й гречану полову.
Тут великих свиней держу, а там – поросяток.
В огорожі надворі є овець десяток».
Іноземка одна каже: « Спитати хотіла.
Це у вас лише будинок? Чи може є вілла?»
– Вила є, – говорить дід, – аж цілих три штуки.
Було шість. Одне зламалось, двоє взяли внуки.
Якийсь лисий в окулярах запитує: «Діду,
А у вас тут у селі не буває СНІДу?»
Дід подумав: «Як сказати, що СНІДу немає,
Скажуть: «Що це за хазяїн, що СНІД не тримає?»
А якщо сказати є, то попросять дати.
От халепа! Треба їм щось таке збрехати».
Каже дід: « Багацько СНІДу восени я мав.
Трохи з бабою ми з’їли, трохи я продав.
Зараз СНІДу дуже мало в господарстві маю.
Так, для себе й для дітей на Пасху тримаю».
– Як здоров’я?– запитали діда, що сторожував.
– Та неважно, від роботи трохи захворав.
Праву ногу дуже крутить й болить правий бік.
Це у мене вже давно, майже п’ятий рік.
– Що це у вас за хвороба? – директор спитав.
– Та я сплю на однім боці, то , видно, нам’яв.
Винувата погода ..
– Чого спиш ти уночі? – сторожа спитали.
– Два колеса із комори злодії украли.
– Що колеса ті покрали, то, звичайно, шкода.
Але я – не винуватий, це – клята погода.