* * *
- Прийдіть, куме, поможіть викопати льох.
Дам за це вам через місяць поросяток двох.
Через тиждень розмова за пляшкою пива:
- Вчора льоха поросилась. І з якогось дива
Привела вона дванадцять, двоє поздихали.
Оті двоє, що вам, куме, дати обіцяли.
Я думаю, певно, льоха в цьому винувата.
Подушила ненароком ваші поросята.
В мене є для вас робота і ще свиноматка.
Може й колись заробите собі поросятка.
* * *
-У вас курять куме свині чи може корова?
- Що ви кум таке верзете, до чого ця мова?
- А ви голову свою підведіть на мить.
Як не курять, то напевне ваш сарай горить.
* * *
Сидять куми на пагорбі, напились добряче.
Один сильно все гикає й дуже сильно плаче.
- Я вас, куме, дуже люблю, й сильно поважаю.
Хочу вік вас пам’ятати, що зробить не знаю.
- Щоб на все життя мене, ви запам’ятали,
Треба, щоб грошей багато, мені у борг дали.
* * *
-
Буде, куме, зима люта, як Армагедон!
- Це
тому, що зник ,напевно, захисний озон?
-
Захисний «комбінезон» ніколи не мав,
То
скажіть, якого дідька, він тоді зникав?
Я скажу
вам, чого буде холодна зима.
Бо у
мене, ні кожуха, ні чобіт нема.
* * *
- Бачу куме живете непогано вроді
- Та живу, як той кавун, в мене на городі.
А чому це воно так, то біс його знає.
Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.
* * *
