Як здибатись?

Прийшов дід на вибори проголосувати.

-Хочу я у вас шановні дещо запитати.

А чи була на дільниці уже моя баба?

Подивіться, там у списках, Килина Ганаба.

- Вона проголосувала, а ви тільки йдете.

А ви, що з бабунькою разом не живете?

- Колись жили, та померла баба вже давно.

Але на всі вибори ходить всеодно.

У совбезі, на пенсію є баба у списку,

Але кажуть, що їй платять на іншу прописку.

Так, як Ветеран війни, баба пільги має,

Куди ж гроші, та тім світі, вона витрачає?

Хотів бабу побачити та її спитати.

Бо старий вже і мені скоро помирати.

Як куми сєпаратіста ліквідували

- Щось ви, куме, чудите, чудите та й годі.

Бачу: зранку, ваш кабан, лазить по городі.

Розфарбований увесь, наче лис Микита.

Риє скрізь та робить шкоду. Вам не шкода жита?

- Мені себе, куме, шкода. Я так хочу сала.

Але жінка кабана колоти не дала.

Нехай риє скільки хоче, бодай йому грець.

Може у моєї жінки ввірветься терпець.

Купив фарби, вчора їздив по цукор, до міста.

Розмалював кабана під сєпаратіста.

- І для чого на городі ці сєпаратісти?

Перериє він все нахрін – не буде, що їсти

Це ви, кум, перестарались, явно перебор.

Стирчить з жопи в кабана прапор триколор,

По боках написано жирним ДНР.

Я б і сам, голими руками, з нього шкуру здер.

- Так я вчора хтів зробити, але ще не час.

Нам потрібно дочекатись із штабу наказ.

Моя жінка, бачиш прала, білизна висить,

А кабан там стовчик риє. Тільки куме: цить!

Вже той стовпчик для білизни, кабан розхитав.

Бачиш ту купу гімна? То кабан насрав.

Але кум, по мому плану, буде всеодно.

Стовпик впав і вся білизна впала у гімно.

Зараз жінка як побачить, вискочить із хати,

Дасть наказ сепаратіста нам ліквідувати.

Чудовий рецепт

Стоять куми, літо, спека, тополиний пух.

- Хочу випити я, куме, та у жінки - нюх.

І чого мені так сильно в житті не везе?

Вип’ю каплю, вона ж чує і мене гризе.

Я усяке їв: петрушку, цибулю, часник.

Щоб той запах алкоголю в мене з рота зник.

Ще осталось лише з’їсти хіба, що гімна.

Щоб знищити якось запах - рецепта нема.

- Моя жінка переможе по нюху собаку.

То я, кум, собі горілку заливаю в сраку.

Прийшов п’яний і як завжди нюхає вона.

Що там нюхати, як з рота запаху нема.

- Чудасію ще ніколи я не чув таку.

Зараз піду через сраку вип’ю у садку.

Підійшов знов кум до плота через певний час.

- Як там куме мій рецепт? Получилось в вас?

Дивиться: кум зняв штани, на сраці цибає.

І здоровий огірок в дупу запихає.

- Та закусюю я куме, бачте аж промок.

Сало влізло, та не лізе в дупу огірок.

Правда про Путіна

- А, що правду кажуть, діду, Путін дуже злий,
Сильно бреше і ще ростом страшенно малий?
- То, що злий й брехливий - правда, він вуйко нефайний.
Але ріст в нього середній, скажемо, звичайний.
- А чого тоді в селі, говорять хлопаки,
Що той Путін їм того, до самої сраки?

Не з тим пив

Визвали Петра на збори, через пиятику.
- Подивись, Петро на себе і на свою пику.
Неголишся, господарство зовсім не тримаєш.
Жаль дивитися на тебе, п’єш і пропадаєш.
Як без чарки ти не можеш – пий, Господь з тобою,
Але міру, Петро знай, пий лиш з головою.
Кум питає: «Як там збори?" - Обійшлося миром. 
Кажуть пити з головою, я ж пив з бригадиром.

Гарно виступили

Діда, який спорт дивився, хлопці запитали:

«Як там наші, по плаванню, добре виступали?»

- Та начебто не погано. Я так подивився,

Всі живі, усі здорові, ніхто не втопився.

Практикант у церкві

Прийшов в церкву, на практику, молодий бурсак.

Піп на нього подивився: «Зробим отрок так.

Будеш правити сьогодні, ти у церкві сам.

Для храбрості можеш випити горілки сто грам».

Після служби піп говорить: «Це було кіно.

Так бабуньки не хрестились у церкві давно.

Не погано відслужив, співав без зупинки.

Але отрок є у тебе три значні помилки.

Я казав, що остограмся, було б не замєтно.

А ти ографінився і причом конкретно.

Кадилою машут плавно. А ти як махав?

Ніби тебе бджоли тяли, а ти відганяв.

В кінці ти сказав матюк, а треба «Амінь».

Іди отрок і молись, з очей моїх згинь!».

Про здоров’я.

- Як здоров’я?, - запитали старенького діда.

- Значно краще, покійного Василя, сусіда.

Зараз хлопці вам розкажу. Тут ось яка штука.

Бачите, біля криниці лежить каменюка?

В молодості паршивеньке я здоров’я мав.

Піднімав ту каменюку, але не підняв.
Вже старий, вісімдесят з лишнім років маю.
І тепер ту каменюку я не піднімаю.

Випадок у школі (Хто спалив Карфаген?)

Приїхав, один інспектор у середню школу.
На уроці історії питає Миколу:
«Скажи мені, хто і як спалив Карфаген?»
- Я не бачив, може знає Сергій чи Євген?
Задає він те питання дівчинці, що з краю.
Та говорить: « Не палила, хто спалив не знаю»
Тут учитель втрутився: « У нас такі діти,
Що не те, що Карфаген, все можуть спалити.
Головний палій в селі – це Кандиба Гена.
Може п’яний випадково спалив Карфагена.
Його синок в класі вчиться. Нехай скаже Гриць,
Скільки п’яний його батько підпалив копиць»
До директора інспектор прибіг: « Якийсь жах!
Голова паморочиться і дзвенить в вухах!
В вас учитель божевільний й божевільні діти.
Не навчаються, а ходять копиці палити.
А хто спалив Карфаген з них ніхто не знає.
Вчитель той, скажу відверто, дітей не навчає».
- Недоліки у нас є, бракує культури.
Карфаген, не шкільна справа, а прокуратури.
Не хватало, щоб пожежі я ще розгрібав.
Важливішу маю справу – ноутбук хтось вкрав.
По одному визву всіх і якась падлюка,
Як прижму, признається хто вкрав ноутбука.
Що до того Карфагену – зробим хід конем:
Я Вам ставлю могорич і справу замнем».
Чимдуж помчав інспектор до заврайоно:
«Я такого бардака не бачив давно.
Видно вчитель історії, сам її не вчив,
Тож не знають хто і як Карфаген спалив.
А директор, взагалі попросив мовчати.
Пропонує могорич, щоб справу зам’яти».
- Неспроста це, бо недавно ресторан спалили.
Тут один хитрий брикався, бандюги й втопили.
Якщо справа бандюків, то краще мовчати.
Вони замість Карфагена хтять, щось будувати.
Заспокойтесь, не хвилюйтесь – це не варто того.
Краще сядемо, та вип’єм коньяку міцного.
Ну згорів той Карфаген, стільки б горя мали.
Той рік школа вщент згоріла і ту ми списали.
Ваша справа на контролі, я її не лишу. 

Проведу ревізію і Карфаген спишу.

Крила не поможуть

Двоє кумів випивають, нарізали сало.

Один каже «Щось мені дупу покусало.

Тільки вип’ю, гризе щось, немає де сісти.

Зараз як прийду додому – жінка почне гризти.

Якби мені куме крила, я би міг літати.

То не гризла б мене жінка й не змогла спіймати»

- Куме, крила не поможуть, до біса ті крила.

Я без крил летів з драбини, жінка не зловила.

Балшой глаз

Грузину подарували круту іномарку.

За кермо сів, одів кепку, взяв в зуби цигарку.

Щось включив, рушив із місця, швидкості набрав.

Метрів двісті так поїхав й стовп поцілував.

Вщент машина, стовп зігнувся й тріснув від удару.

Грузин виліз із машини, взяв у руки фару.

- Такой глаз, слишішь балшой и небило видно

Куда єхать!? Е кацо! Паслушай абідна!

Ніхріна

- Як в вас, куме, у селі там озимина?

Бо у нас все вибив град, нема ніхріна.

- Хто посіяв, півбіди ще, собі щось збирає.

Хто не сіяв, біда зовсім, ніхріна немає.

Чому не директор?

Дід Максим запитує сусіда Миколу:

«Чом не йдете працювати, директором в школу?

Це ж не заступом махати, а в креслі сидіти».

- Я б пішов, якби не були в школі кляті діти.

Від горілки не вмирають

Кожен день Василь, ти п’єш, та багато, стільки.

Подивись скільки людей вмерло від горілки.

Десь під вечір приліз п’яний Василь, як свиня.

Кричить: «Жінко, на цвинтарі лазив я пів дня.

Там померли від дружини, тещі та дітей.

Деякі від колективу та рідних людей.

Що написано там було, я все прочитав.

Від горілки я не бачив, щоб хтось помирав».

Я не п’ю гидоту

Кум прийшов до кума в гості, то ж треба прийняти.

Давай кума пригощати, давай частувати.

Налив по вінця стакан, нарізав ковбаски.

Собі теж стакан налив, та з іншої пляшки.

Той побачив, та й питає: «Кум, що за фігня?

Чому ви п’єте горілку, не таку як я?»

- Я не можу її пити, куме, не в обіду.

Та гидота, що ви п’єте, зроблена з карбіду.

Про кумів та їх псів

- Був у мене, куме пес, сторож, що казати

Не міг ні один злодюга підійти до хати.

- Де ж він дівся, ваш собака, щось ви не сказали?

- Разом з будкою злодюги цеї ночі вкрали.

***********************************************************

Прийшов кум до кума в гості, очі протирає.

Сидить пес напроти кума та у шахи грає.

- Ну й розумний твій Бровко, куме, признаю.

- Ні, я куме - розумніший, 5:3, виграю.

Інструктаж на уроці праці

Веде вчитель інструктаж на уроці праці.

- Головне не совайте у розетку пальці!

- Ми пробували, та не влазять в нас пальці, та й годі.

 Таких пальців, не існує взагалі в природі.

Трудовик каже: «Дебіли, треба клепку мати.

Важко було догадатись та два цвяхи взяти?»

Таке життя

– Як живете, кум Василь?

                         – Та живу ніяк.

Вчора, ще й на дупі в мене вискочив чиряк.

Як погано – викликають швидку допомогу.

Я то носа розіб’ю, то вивихну ногу.

А як добре – поліцію. Потім ті падлюки

Боляче киями б’ють й викручують руки.

Як кум їхав в Польщу

Кум Василь у Польщу кума свого проводжав.

Сіли пити, а автобус хвоста показав.

Кум Степан сів у кущі, плаче, як дитина.

- Скажіть, куме, той шофер, хіба не скотина?

Не міг пізніше відправитися, хоч на дві хвилини?

Бодай йому по дорозі розірвало шини!

- За дрібницю сердитися, не бачу причини.

Ви ж спізнилися на трохи, не на дві години.

Я і радий, що ти кум взяв, те й запізнився.

Може той шофер був п’яний, або обкурився.

Перевернув би автобус і була б біда.

Так осталась в нас горілка і в торбі їда.

І не будеш, куме, гнути ти спину на пана.

Ту горілку, що віз в Польщу, виймай з чумайдана.

Сам же бачиш, які зараз, в Польщі заробітки.

Заробити не дадуть, одні лише збитки.

Як кавун

- Бачу куме живете непогано вроді

- Та живу, як той кавун, в мене на городі.

А чому це воно так, то біс його знає.

Живіт кожен день росте, а хвостик всихає.

Вишиванка

- Поділюся з вами куме, маленьким секретом.

Взимку я закушую тільки вінігретом.

Випиваю десь зо пять чарок перваку.

Вінігрет беру, тарілку, велику таку.

Далі ще гранчак горілки, щоб те все покрити.

Вінігрет їм до схочу, щоб стало тошнити.

Коли сильно затошнить й хочеться ригати.

То тоді, я потихенько виповзаю з хати.

Надворі сніжок біленький, крупинки, як манка.

Як стругану вінігретом, а там вишиванка.

Ще не саме страшне

– Живу, куме препаскудно, їдрі його мать.

Років три у мене руки страшенно тримтять.

Причепився на заводі бригадир – баран.

Не виконую, він каже, виробничий план.

Я говорю, що хворію, в мене тримтять руки.

А вони дали догану й взяли на поруки.

Кажуть, що я п’ю багато і це не хвороба.

Обзивають, алкоголік, ледар та нероба.

Я останнім часом куме, дуже мало п’ю.

Розливаю я частину, як у чарку лью.

Ще частину розливаю, як несу до рота.

Руки зовсім не слухаються, трясуться, сволота.

Пробував я куме, пити горілку з горла.

Але та моя затія дурацька була.

Усі зуби я передні страшно надщербив.

Розбив пляшку й після того, так більше не пив.

Хоч життя, бачиш паскудне, та все ж можна жити.

Саме страшне як горілку сам не зможу пити.

Мініатюри

– Не ковиряй, сину, в вухах. Заведуться глисти.

Бо ти руки не помиєш, нігті ж будеш гризти.

                           * * *

– Куме, які там новини? – кума запитала.

– Та не знаю. Вийшов з дому, а теща ще спала.

                           * * *

– Де знаходиться Таронту?, – син батька питає.

– Спитай маму, вона дома все переставляє.